Батькам

Батьки і діти! Діти і батьки!
Нерозділиме і довічне коло.(Народна мудрість)

Батькам

Дорогі батьки!

Ця сторінка мого блогу для вас. Усі батьки хочуть , щоб їхні діти були здоровими,  слухняними , аби добре вчилися, і,  зрештою, виросли хорошими людьми. І як багато залежить здійснення цих ваших мрій, сподівань від вас самих, від нас, дорослих. Напевно, кожен із батьків хоча би раз задавав собі запитання: "А чи правильно я поступаю? Чи хороший я батько, чи хороша я матір для своєї дитини?" Спробуємо потрудитись над створенням особистості вашої дитини разом? Адже діти - це найцінніше, що в нас є. Можна жити поряд в одній квартирі і бути для дитини чужим. Ми хочемо, щоб наші діти були щасливими. Якщо ви бачили старий фільм "Доживемо до понеділка", то неодмінно пам'ятаєте зміст твору на тему "Що таке щастя?", який написав головний герой. Твір з п'яти слів: "Щастя - це коли тебе розуміють". Зрозуміти дитину, допомогти їй цьому світі, іноді жорстокому, безжальному  - завдання батьків. Це непросто... Але можливо, якщо потрудитись. Адже виховання дитини - це важка праця. "Ми відповідаємо за тих, кого приручили" - так казав Лис у казці Антуана де Сент-Екзюпері "Маленький принц".  Ми відповідаємо за тих, кого привели у цей світ...

Як навчитись любити дітей (майже всі впевнені, що це вміють), як зробити так,  щоб дитина  у будь-якому віці хотіла додому, хотіла бути поряд з найдорожчими їй людьми, про мистецтво любити на цій сторінці.

Виховання на власному прикладі

Відповіді на важливі питання:

Скільки зошитів з математики треба завести і як їх вести? 

http://oleg77777.blogspot.com/p/i.html

Як виростити , виховати мільйонера?  Правила Рокфеллера.  Економічне виховання у сім'ї  відомого мільярдера

http://oleg77777.blogspot.com/p/8-1839-1839-1937.html

Мистецтво жити з дітьми 

http://oleg77777.blogspot.com/p/blog-page_10.html

Рекомендації батькам

http://oleg77777.blogspot.com/p/1_3.html

Діагностика сімейного мікроклімату

http://oleg77777.blogspot.com/p/0-1-0-2-3-4-5-6-7-8-9-10-0-11-0-12-0-4.html

  ЯК ПРИЩЕПИТИ ДИТИНІ ІНТЕРЕС ДО МАТЕМАТИКИ?

Для багатьох людей із самого малечку немає нічого нуднішого цифр та прикладів, а пізніше задач і рівнянь. Зазвичай таких дітей називають гуманітаріями, що, по суті, означає «до математики нездатні». Але справа зовсім не у відсутності математичних здібностей, а скоріше в неправильному — нудному і формальному навчанні. Як же прищепити дітям смак до цієї точної науки?

Доброю новиною для батьків, які не мають великих математичних досягнень, можна вважати те, що любов до математики залежить не стільки від спадковості, скільки від якості навчання й позитивного ставлення батьків до питання. Але для початку самому дорослому потрібно усвідомити, що ж вивчає ця наука, для чого вона потрібна.

Математика — це не простий перерахунок і сухі цифри, це і уявлення про простір і час, величину і кількості. Наприклад, якщо розглянути лист дерева або крила метелика, в них можна побачити математичні пропорції, симетрію. Крім того, математика дозволяє систематизувати предмети, бачити логічні закономірності в природі та в житті.

ШУКАЄМО ПРАВИЛЬНИЙ ПІДХІД

На жаль, часто математичне навчання починається з того, що діти як папуги повторюють за дорослим «1, 2, 3, 4, 5, 6…», заучують цілі ряди чисел, не розуміючи їхнього змісту. Малюк жваво рахує до ста, але, якщо попросити його принести, скажімо, п'ять цукерок, він завмирає в подиві. Справа в тому, що дитина не усвідомлює співвідношення між кількістю будь-яких предметів і числом, яке позначає цю кількість. Якщо, наприклад, показати дітям 6 жетонів і запитати, скільки їх, швидше за все, вони перерахують і дадуть відповідь правильно, але чи розуміють діти, що 6 — це не просто число, яке відповідає жетону номер 6, чи розуміють, що всього жетонів 6! Як же доступно донести до дитини сенс рахунку?

Багато вчителів пояснюють, що 3 — це не те ж саме, що 1, 2, 3 (​​лічба), а 1, 1 і ще раз 1. Наприклад, вчитель використовує книгу, в якій на картинці зображені предмети одного, іншого і третього виду (наприклад, одна машинка, два ведмедики, три ляльки). На правій стороні за допомогою системи заслінки з'являються 1, 2 і 3 пальці. Щоб сказати, який предмет зображений на картинці в трьох примірниках, дитина показує на 3 ляльок. Чому? Тому що там намальована одна лялька, інша і ще одна. За допомогою цього методу дитина починає розуміти, що таке число 3. Якщо ж малюк думає, що 3 — це всього лише складова списку 1, 2, 3, навряд чи це знання стане в нагоді йому для здійснення математичних дій.

А НАВІЩО ЦЕ ПОТРІБНО?

Як писав один з основоположників теорії розвивального навчання В.В. Давидов, викладаючи будь-яку науку, необхідно пояснювати, навіщо ми виконуємо ті чи інші дії. Так, в робочому зошиті з математики дітям дається завдання розфарбувати п'ять з намальованих ялинок. Частина дітей акуратно й старанно розфарбовують всі ялинки і щиро дивуються, почувши, що завдання виконано неправильно. Справа в тому, що діти не розуміють очевидного для нас сенсу завдання: для них сенс в тому, щоб розфарбовувати, а не рахувати.

На думку Давидова, в основі навчального процесу лежить так зване «навчальне завдання», тобто завдання, що змушує учня шукати і застосовувати загальний спосіб вирішення всіх задач даного класу, тобто всіх подібних завдань. Наприклад, вчитель на уроці пропонує дітям визначити, що більше по висоті — двері класної кімнати або вікно. Завдання не можна вирішити безпосередньо практично, тому що двері не піднесеш до вікна. Потрібно шукати інше рішення. Спочатку треба придумати, як взагалі можна вирішити завдання подібного типу. У цьому випадку з'являються ідеї вимірювання і необхідності вимірювання, порівняння чисел. Вкрай важливо ставити дітям питання про те, чому вони навчилися на занятті або уроці. Швидше за все, виявиться, що частина дітей навчалися складати, а частина — додавати до однієї ялинки дві. Зрозуміло, що в останньому випадку діти навряд чи зможуть перенести спосіб дії на іншу подібну задачу.

ПЕРЕТВОРІТЬ НАВЧАННЯ НА ГРУ

Французький романіст Анатоль Франс писав, що «вчитися можна тільки весело...». Дійсно, величезну роль в будь-якому навчанні грає мотивація. Тому й арифметику можна освоювати, граючи. Наприклад, із самими маленькими можна почати з пальчикових ігор.

А ТИ ЯК ДУМАЄШ?

Навчати математиці можна іграми, в яких використовується кубик, адже в них необхідно сказати, скільки точок випадає на кубику, і виконувати кількість дій, що відповідає кількості точок.

Ще одна чудова гра — доміно. Дитині більше не потрібно рахувати «1, 2, 3 ...», коли вона бачить 3 предмети: вона звикла, що три точки означає 3, а не 1, 2, і 3, вона зможе відразу сказати, що на столі лежать 3 вилки, а не одна, дві і три. Вона усвідомлює, що 3 складається з 1, 1 і 1 або з 2 і 1. Це не просто перелік знаків.

Можна використовувати, наприклад, таку гру:

Кролик по дорозі зустрів іншого кролика; два маленьких кролика подружилися. (Дорослий, вимовляючи слово «два», одночасно показує дитині два пальці. Таким чином, 2 означає не просто слово / число, а ще й кількість предметів.)

Два маленьких кролика по дорозі зустрічають іншого кролика. (Дорослий розгинає ще 1 палець.) Три маленьких кролика стали друзями.

У цій грі вимовлене число співвідноситься з кількістю. У той же час числа складаються, і дитина починає розуміти, що їх стає більше.

Можна придумати ігри і для дітей старшого віку або скористатися тими, що зібрані, наприклад, у книзі Ігоря Сухіна «800 новых логических и математических головоломок».

«У КОГО БІЛЬШЕ?»

У цю гру можна грати вдвох і втрьох. Для гри знадобиться кубик з точками. В якості лічильного матеріалу можна використовувати ґудзики, цукерки і т. д. Покладіть у вазу або коробку ґудзики. Тепер по черзі кидайте кубик. Яке число випаде, стільки й беруть з вази предметів. Коли ваза спорожніє, підрахуйте, у кого більше.

Любов малюка до математики можна прищепити з самого раннього дитинства, але для цього дорослому необхідно активізувати власне мислення і уява.

«ЗНАЙДИ ІГРАШКУ»

Дитина-ведучий виходить з кімнати. У цей час ховають іграшку. Потім дитині пояснюють, де можна її знайти: «Треба встати перед столом, і пройти три кроки вперед, два ліворуч і т. д.». Коли діти добре стануть орієнтуватися, завдання можна ускладнити — давати не опис місцезнаходження іграшки, а схему. За схемою діти повинні визначити, де знаходиться захований предмет.

У того ж автора можна знайти веселі задачі, наприклад такі:
Задача 1. Гном Забудько повернувся з риболовлі задоволений.
— Скільки рибок зловив? — запитали товариші.
— Не скажу. Але обох сам з'їм.
Скільки рибок зловив Забудько?

Задача 2. Я сьогодні годував двох не відомих мені тварин і порахував, що в сумі у них 6 лап. Але от скільки лап було у першої тварини і скільки у другого, я не пам'ятаю, — сказав Забудько товаришам. — Тут і думати нема чого! У кожного по 3! — засміявся Путалко.

ДИТИНА ЧИ ВЧЕНИЙ?

Ремі Бріссо, дослідник у галузі когнітивної психології, вважає, що, якщо викладати математику як нескінченний список абстрактних правил, шаблонів, які потрібно застосовувати «тому що це так і ніяк інакше», можна викликати огиду до науки. Важливо показати, звідки береться те або інше правило, як воно з'явилося в головах людей, його генетичне коріння.

З ним згідний і автор книги «Математика, не схожа на...» Олександр Звонкін. Він пише про те, що теорія ймовірностей виникла зі спостережень людей за випадковими, непередбачуваними явищами навколишнього світу. І саме такі спостереження можна проводити з дітьми, використовуючи, наприклад, ігри з гральним кубиком. На заняттях математичного гуртка, організованого ним для дошкільнят, він намагався підкреслити ймовірнісну природу дитячих спостережень. Наприклад, замість кубика дітям пропонувався кособокий багатогранник, щоб вони побачили, як гра стає «несправедливою»: одні цифри випадають частіше, ніж інші. Сенс подібних спостережень і досліджень в тому, щоб дитина здійснивши своє самостійне відкриття, виступила в ролі дослідника. Наприклад, в одній з чеських шкіл діти намалювали портрет середнього учня класу. Для цього їм знадобилося провести цілий ряд математичних вимірів, з'ясувати свій зріст, вагу, довжину стопи і т. д.

Дослідницька позиція дитини проявляється і тоді, коли вона за допомогою дорослого наштовхується на протиріччя у власній точці зору. Прикладом цього методичного прийому є досліди з водою, в яких дитині пропонують вгадати, чи буде той чи інший предмет тонути.

Зазвичай діти вважають, що, якщо предмет маленький, він буде плавати, якщо ж великий — потоне. Дитині пропонують самому проекспериментувати з різними предметами, в результаті чого вона з подивом помічає, що маленька шпилька не плаває, як можна було припустити, а тоне! У цей момент і виникає складна, але цікава задача для дитячого мислення.

Цей приклад швидше з області фізики. Якщо ж говорити про математику, то Олександр Звонкінвикористовує той же прийом, вивчаючи з дітьми відомі феномени Жана Піаже, який виявив, що діти важко розуміють принцип збереження. Так, наприклад, якщо перед дитиною лежать два рівних ряди предметів, вона бачить, що кількість предметів в обох рядах однакова. Однак якщо один з рядів розсунути, нічого не збільшуючи й не збавляючи, дитина стверджує, що предметів в одному ряді стало більше. Звонкін кілька разів прибирає предмети в ряді та знову розсовує ряд. У результаті частина дітей починає розуміти, що рівність у кількості предметів залежить аж ніяк не від просторового збільшення ряду.

ПРОГРАМА ЗНО З МАТЕМАТИКИ

  

Як навчити дитину таблиці множення?

Можливо, якщо дохідливо пояснити  дитині , навіщо в житті потрібна таблиця множення , він уважно поставиться до процессу її вивчення. Адже , перш за все , вона необхідна для того , щоб навчитися робити обчислення в розумі з багатозначними числами , або на папері - не вдаючись до допомоги калькулятора. До того ж , таблиця множення добре допомагає розвивати « математичну інтуїцію » , що допоможе освоїти в подальшому більш глибокі зв'язки в математиці. Так як навчити дитину таблиці множення?

Фахівці радять дотримуватися наступних правил при навчанні дитиною таблиці множення :- Не чекайте , що в школі вашої дитини навчать всім премудростям , тому не варто відкладати навчання рахунку і множенню .                                                                                      - Найчастіше непідготовлені діти не розуміють те , що вчать у школі , тому й не можуть все запам'ятати. Адже далі йде більш складний матеріал .- Не кричіть і не принижуйте дитину, якщо у нього не виходить вивчити приклад з першого разу. Спробуйте пояснити по-іншому , застосовуючи інші слова або приклади - можливо , що ви такі елементарні для себе речі пояснюєте занадто складно для малюка.   - Якщо ви починаєте нервувати , то відкладіть «навчання », можливо , наступного разу ви будете більш лояльні.- Не варто примушувати дитину зазубрювати таблицю множення. Краще нехай це буде відбуватися повільно , проте , результат буде у вигляді більш міцних знань , а не поверхневих . До того ж незабаром дитина і так вивчить таблицю напам'ять , але множити і ділити великі цифри йому буде простіше , якщо він буде  розуміти всі тонкощі.

                                                    Метод № 1 . «Гра з картками »

У процесі гри запам'ятовування йде набагато краще , ніж при зубріння . Саме тому навіть для дорослих одним з найпоширеніших тренінгів є гра.

Отже, зробіть з щільного картону колоду карток. На одній стороні кожної картки напишіть питання - в даному випадку приклад з таблиці множення , наприклад , « 5х4 » , а на іншій стороні напишіть відповідь - у цьому випадку «20». Правила гри такі: кожен по черзі бере картку з питанням , відповідає на нього і перевертає . Якщо відповідь вірна , то картка залишається у того , хто вгадав , а якщо ні - вона повертається вниз « колоди » , а переможений бере наступну картку. З часом колода буде зменшуватися , адже відповіді незабаром будуть видаватися дітьми автоматично - те ж саме заучування і зубріння , але під час гри і у веселій компанії. А виграє той , у кого карток буде більше. Повірте , це перевірений метод - ще так можна вчити іноземні слова .

                                                    Метод № 2 . « Візуалізація »

Метод складніший , тому що він заснований на тому , що дитину , насамперед, треба навчити рахувати - це зробити цілком не складно , наприклад , на пальцях , на картинках , на яблуках , цукерках - на всьому, що потрапляє під руку. Найголовніше , навчивши рахувати дитину до 10 , пояснити структуру рахунку: 10 яблук плюс ще одне - це 11 , два яблука плюс три - це п'ять , і так далі. Після цього зробіть таблички , на який будуть намальовані якісь предмети , щоб їх було легко порахувати і помножити - для цього намалюйте рівні квадратики і впишіть туди предмети , наприклад 9 - це три яблука в три ряди і т.д. Плюс цього методу в тому , що ви можете допомогти навчитися дитині думати , а також усвідомлювати те , що він робить.
Цім методом можна допомогти освоїти дитині і ділення.

                                            Метод № 3 . « Універсальні приклади »

Фахівці радять не примушувати дитину бездумно зазубрювати цифри , а творчо підійти до процесу навчання . Цей метод можна зробити приємним і цікавим. А ось швидкість навчання при цьому залежить суто від дитини. Отже, для початку накресліть велику таблицю , де замість звичайних прикладів будуть докладні - тобто , розпишіть сто прикладів . Так , таблиця  виглядає страшнувато , але вивчіть з дитиною , тут повторюється багато фактів , тому  всі сто заучувати зовсім необов'язково !

                                 Пам’ятки -поради батькам учнів                                          щодо складання державної підсумкової атестації

                                                       До складання              

-          Ознайомтеся з порядком проведення державної підсумкової атестації учнів.
-          З'ясуйте бажання дітей щодо вибору навчального предмета, з якого вони складатимуть державну підсумкову атестацію. Переконайтеся, що вибір вашої дитини правильний.
-          Почніть готувати свою дитину до державної підсумкової атестації завчасно,однак не будьте нав’язливими.
-          Поділіться з дитиною своїм досвідом складання іспитів.
-          Пам’ятайте, що дитина може сама вибирати час для підготовки до ДПА.
-          Будьте готові, не лише вислухати плани відповідей дитини на запитання ДПА, а й щось підказати їй.
-          Стежте за тим, щоб ваша дитина чергувала заняття та відпочинок (наприклад, 40 хвилин навчається, 10 - відпочиває).
-          Не забудьте, що дитині напередодні ДПА необхідно відпочити: ввечері після закінчення заняття прогулятися на свіжому повітрі, прийняти душ, раніше лягти спати.
-          Підтримайте дитину. Це додасть їй впевненості у своїх силах.

Під час складання

-          Будьте впевнені у знаннях вашої дитини.
-          Не хвилюйтеся, тому що зайве хвилювання заважатиме не лише вам, а й дитині, адже вона відчуватиме ваш неспокій.
-          Не відволікайте дитину телефонними дзвінками, вона сама вам зателефонує!

Після складання

-          Підтримайте дитину незалежно від результатів ДПА.
-          Порадьте, як раціонально розподілити час, готуючись до ДПА з інших навчальних предметів.

       Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своїх дітей.

1. Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки.

2. Уникати однобокості в навчанні та вихованні.                                    

3. Не позбавляти  дитину ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб(почуття безпеки, кохання, повага до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас».

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі питання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.

8. Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує за допомогою дорослого, показу, підказки. 

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей.

Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.

Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.

Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до невдач?. . . Вона вас засмучує і… все.

Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.

Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.

Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.

Правило 7: - головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.

Правило 8: - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.

Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.

Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.

Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.

Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.

Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні. 

Поради практичного психолога батькам

 щодо успішного навчання та міцного здоров’я дітей:

  1) дотримуватися загальноприйнятих норм поведінки, чіткого режиму життя (розподіл часу для праці, навчання, дозвілля, відпочинку); практикувати визначення кожному членові сім’ї його обов’язків,конторолювати їх виконання,спільно з дітьми аналізувати стан життя родини,її перспективи,внутрісімейні плани тощо;
  2) постінйо тримати в полі зору шкільне життя дитини,цікавитися її успіхами, проблемами,труднощами, інтересами, запитами, прагненнями та способами їх задоволення;

  3) знати товаришів своєї дитини, зони її неформального спілкування, сповідувані нею ідеали,пріоритетні життєві орієнтири;

  4) виховувати в дітей відповідальне,ціннісне ставлення до свого здоров’я, культивувати розуміння обов’язку, допомагати в майбутньому своїм престарілим батькам і родичам, дітям, усім нужденним людям утримувати свою сім’ю;

  5) компетентно й педагогічно грамотно (без повчань, моралізування, докучливості, залякування, з урахуванням вікових характеристик) обговорювати з дітьми проблеми асоціального змісту життя окремих людей (наркомани, токсикомани, алкоголіки). Намагатись, аби перша інформація про наркотичне лихо та сумнівний кайф надійшла до дітей саме від батьків, родини, а не від компанії, з вулиці тощо;

  6) обмежувати доступ дітей до інформації,що популяризує наркоманію, зваблює їх насолодою від уживання наркотичних і токсичних речовин;

  7) розвивати й заохочувати самойстійність у дітей, уміння відстоювати свою позицію? власні переконання; навчати протистояти агітації прихильників сучасного способу життя, «прикрашеного» наркотичними й токсичними речовинами, алкоголем тощо;

  8) підтримувати постійний зв’язок зі школою, іншими виховними структурами суспільства,допомагати їм у пропаганді й утвердженні здорового способу життя підростаючого покоління;

  9) знати й уміти пояснити основні прикмети чи зовнішні ознаки вживання дітьми наркотиків,токсичних речовин, алкоголю тощо (зміни фізичного стану, поведінки, активності тощо);

  10) бути готовими до консультацій із педагогами, психологами, медиками; до відвертої та спокійної розмови з дитиною; до прийняття певних дисциплінарних рішень щодо обмеження непродуктивного часу життя дитини й контактування її з підозрілими товаришами.